Новий наступ на права профспілок: Законопроект №2681

27 грудня 2019 року групою з 42 народних депутатів було зареєстровано проект закону № 2681 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо окремих питань діяльності професійних спілок)”.

На думку юристів ГО “Трудові ініціативи” проект закону містить низку положень, які порушують міжнародні норми та національне законодавство, значно погіршуючи права профспілок та їх членів. Запропоновані проектом норми у більшості випадків порушують конституційний принцип, викладений у ст.22 Конституції України – при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також порушується право на свободу об`єднання у профспілки, що гарантоване фундаментальною конвенцією Міжнародної організації праці № 87.

  1. Обмеження права на свободу об’єднань в профспілки

1.1. Пропонується норма щодо того, що до профспілки може належати не менше 10 осіб. Дана норма порушує принципи Конвенції МОП 87 та є дискримінаційною, адже на підприємстві (мікропідприємства, мале підприємство тощо), де працює до 10 осіб, профспілку створити буде неможливо.

1.2. Автори законопроекту пропонують змінити визначення первинної організації профспілки (ст.1 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності) та позбавити, таким чином, права студентів об’єднуватися у профспілку. Така норма прямо суперечить ст. 22, 36 Конституції України та Конвенції МОП 87.

  1. Створення контрольних комісій в професійних спілках та об’єднаннях профспілок.

Пропоновані нові статті 247-1 КЗпП та ст.16-1 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності” передбачають обов’язкове створення контрольних комісій в об’єднаннях профспілок, і за рішенням з’їзду або конференції – в професійній спілці. Порядок утворення контрольної комісії та здійснення нею своїх повноважень визначається статутом професійної спілки або статутом об’єднання професійних спілок.

Така норма порушує принцип незалежності та невтручання в діяльність професійних спілок, закріплений у статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці 87 “Про свободу асоціації та захист права на організацію”, ч. 1 (а) ст.8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, статті 12 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності”.

Право профспілок вільно і самостійно організовувати свою діяльність передбачає право не тільки приймати свої статути, вільно обирати своїх представників, створювати свій апарат, здійснювати управління, а й формувати свої виборні органи і визначати їх повноваження, встановлювати порядок формування коштів та напрями їх використання, здійснювати контроль за їх втручанням, а держава утримується від будь-якого втручання, здатного обмежити це право або перешкодити його законному здійсненню.

В статтях 247-1 та 16-1 безпосередньо вказується, який виборний орган повинен створюватися в профспілках, яка його роль та функції. Окрім контрольних повноважень, автори закону хочуть покласти на нього і функцію розгляду конфліктних ситуацій у профспілці. Включення до компетенції контрольних комісій повноважень щодо вирішення внутрішньо-організаційних питань у профспілках є недоцільним, оскільки вказані питання не є предметом законодавчого регулювання. Слід також врахувати, що визначення правового статусу контрольної комісії не є предметом КЗпП України, у зв’язку з чим із проекту слід виключити доповнення КЗпП України новою статтею 247-1.

До того ж, до складу контрольних органів можуть входити за необхідності й треті особи, які не є членами профспілки або членами профспілок, що входять до об’єднання профспілок, що безпосередньо вказуватиме на зовнішній вплив та контроль з боку третіх органів за діяльністю профспілок.

Незрозумілою є мотивація створення контрольних органів в профспілках, адже на сьогодні ст.44 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності” передбачає, що контроль за надходженням та витрачанням коштів профспілок здійснюють контрольно-ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об’єднань.

  1. Скасування деяких повноважень виборних органів профспілок

3.1. Автори пропонують відмінити, визначене у ст.247 КЗпП та ст.33 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності”, право виборного органу профспілки вимагати звільнення керівника підприємства, якщо він порушує законодавство про працю, не дотримується положень колективного договору чи ухиляється від його укладення. Дана норма є гарантією та можливістю профспілки впливати на недобросовісного роботодавця, який абсолютно нехтує правами працівників. Тим більше, що запобіжником виступає суд, який ставить остаточну крапку в тому, чи вимоги профспілки є законними, і чи роботодавець нічого не порушує.

До того ж, таке право виборного органу профспілки прописано кілька разів в КЗпП – ст.45 та ст.247. Тому виключення лише однієї норми з тексту створить швидше правову колізію та невизначеність законодавства.

3.2. Крім того, автори пропонують скасувати повноваження профспілок щодо здійснення контролю за підготовкою та поданням роботодавцем документів, необхідних для призначення пенсій працівникам і членам їх сімей, а також за наданням пенсіонерам та особам з інвалідністю, які до виходу на пенсію працювали на підприємстві права користування нарівні з його працівниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путівками до оздоровчих і профілактичних закладів та іншими соціальними послугами і пільгами згідно зі статутом підприємства та колективним договором.

Наявність таких положень в Законі зумовлена важливістю соціальних зобов`язань підприємства перед колишніми співробітниками та сприяє покращенню їх матеріального становища, особливо якщо мова йде про вразливі категорії населення, яким недостатньо обсягу державних соціальних послуг.

  1. Створення умов для діяльності профспілок

Сплата членських профспілкових внесків – один із статутних обов’язків члена профспілки та одна із ознак належності до профспілки, сприяння її діяльності й організаційному зміцненню.

Виключення норми про перерахування роботодавцем членських профспілкових внесків абсолютно не відповідає усталеній практиці, що характерна для профспілок у т.зв. “континентальній моделі”. Тим більше, перерахунок членських внесків не створює жодних додаткових витрат для роботодавця, більше того – на основі бухгалтерських даних про сплачені внески повсякчас визначається кількість членів профспілок, що є підтвердженням повноважень профспілкової сторони у колективних переговорах.

На практиці непоодинокими є випадки, коли роботодавець навіть всупереч чинному обов’язку перераховувати членські внески всіляко уникає цього. Тому збереження у законі обов’язку з перерахунку буде додатковим важелем забезпечення стабільності у роботі профспілок та сприятиме дієвому соціальному діалогу на локальному рівні.

  1. Запровадження обов’язку щодо обов’язкового звітування виборних органів профспілки перед своїми членами (пропонована ст.36 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності”)

Пропозиції на законодавчому рівні щодо встановлення порядку і строків звітності виборних органів перед членами профспілки, суперечить пункту 8 статті 14 та пункту 11 статті 15 Закону про профспілки. Ці питання є внутрішньостатутними і повинні регулюватися виключно статутами профспілкових організацій. Фундаментальним принципом свободи на об’єднання у профспілки, що закріплений у конвенції МОП №87, є самоврядність профспілок та заборона втручання держави та інших суб`єктів у внутрішні питання організацій.

  1. Зміни до статті 252 КЗпП та ст.41 Закону “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності” щодо гарантій для членів виборного профспілкового органу

6.1. Зміни до цієї статті порушують Конвенцію МОП 135 та Рекомендацію 143 до неї щодо захисту прав представників працівників на підприємстві та можливостей, які їм надаються. Зокрема, звільнення членів виборного профспілкового органу без згоди вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок) порушує пункт 6 Рекомендації 143. А ненадання працівникам, звільненим у зв’язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх повноважень, попередньої роботи (посади), порушує пункт 8 цієї Рекомендації.

6.2. Автори законопроекту пропонують внести зміни до ч.2 ст.252 КЗпП, надавши, таким чином, право притягувати членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності без згоди виборного органу. Така зміна суттєво погіршить становище працівників, оскільки з практики відомі неодноразові випадки притягнення профспілкових лідерів за їх активну профспілкову позицію до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Крім того, у практиці юридичної клініки ГО “Трудові ініціативи” були непоодинокі випадки, коли викривачів корупції у державному та приватному секторах необгрунтовано притягали до дисциплінарної відповідальності, тому варто забезпечити працівникам додатковий захист від негативних наслідків, що можуть спіткати активно налаштованих членів профспілок, а не підривати існуючі гарантії.

6.3. Зменшення тривалості “профспілкової відпустки” до 3 календарних днів,  а також скасування можливості отримання додаткових пільг працівникам, обраним до складу виборних органів профспілки теж є порушенням норм закону, зокрема ст. 13 Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, відповідно до якої держава сприяє навчанню профспілкових кадрів, спільно з профспілками забезпечує підвищення рівня їх знань щодо правового, економічного та соціального захисту працівників.

До того ж, наразі визначення тривалості “профспілкової” відпустки і так встановлене не конкретним строком, а вживається словосполучення “до 6 календарних днів”. Зважаючи на це, зменшення тривалості відпустки для профспілкового навчання є негативною новацією, оскільки на практиці зменшення до 3 календарних днів, може призвести до того, що роботодавець буде надавати лише 1 день відпустки профспілковим активістам.

Крім того, надання додаткових пільг працівникам, обраним до складу виборних органів профспілки згідно з ч.8 ст.252 КЗпП передбачалося конкретно в колективному договорі, тому вважаємо недоцільно скасовувати цю можливість.

  1. Обмеження права брати участь у колективних переговорах для тих професійних спілок, до складу яких входять особи, які відносяться до керівного персоналу підприємства – зміни до ст.20 Закону України “Про профспілки, їх права та гарантії діяльності”

По-перше, визначення “керівний персонал” немає в українському законодавстві, тому неможливо визначити конкретно, хто належить до керівного персоналу – керівник структурного підрозділу, зміни, директор підприємства тощо. З огляду на це, вживання такого словосполучення в Законі України є недоцільним.

По-друге, пропоновані зміни суперечать нормам ст. 2 Конвенції МОП 87, ч.3 ст.36 Конституції України, ст.7 спеціального закону про профспілки, відповідно до якої громадяни України мають право вільно обирати профспілку, до якої вони бажають вступити.

По-третє, запропоновані зміни не враховують, зокрема, того, що залежно від обсягу і змісту керівних функцій, як правило, більшість таких працівників поділяють спільні інтереси трудового колективу і їх не можна віднести до безпосередніх представників адміністрації роботодавця, так як вони  можуть не мати прямих повноважень щодо прийому на роботу/звільнення працівників тощо.

Крім цього, зазначені “керівні працівники” також мають право на представництво своїх інтересів при веденні колективних переговорів та укладенні колективних договорів. Наразі спеціальний закон (ч.5 ст.7) в якості запобіжника встановлює заборону роботодавцю бути членом виборних органів профспілки будь-якого рівня, а ч.6 ст.20 забороняє особам, які представляють роботодавців, ведення переговорів та укладення угод і колективних договорів від імені працівників.

  1. Зменшення повноважень профспілок, їх об’єднань (ч.2, 3, 5 пропонованої ст.21 Закону “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”)

Запропоновані зміни суперечать принципам соціального діалогу і, по-перше, вони позбавляють профспілкову сторону можливості надання своїх пропозицій до проектів законів перед їх поданням та розглядом органами виконавчої влади, а, по-друге, позбавляють права брати участь у розгляді своїх пропозицій органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також роботодавцями, їх об’єднаннями, іншими об’єднаннями громадян.

До того ж, вони не відповідають Положенню про Спільний представницький орган репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, Регламенту Кабінету Міністрів України, зокрема ч.2 пар.35, який передбачає, що “на засідання урядового комітету під час розгляду питань, що стосуються соціально-трудової сфери, запрошуються уповноважений представник від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань…”, п.2 ч.7 пар.44 Регламенту, який встановлює, що головний розробник під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються соціально-трудової сфери, в обов’язковому порядку надсилає його уповноваженому представнику від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноваженому представнику від всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.

Крім того, позиція соціальних партнерів, зокрема уповноважених представників від всеукраїнських профспілок, їх об’єднань, а також ступінь її відображення обов’язково зазначається в пояснювальній записці до проекту акта, розробленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до чинного законодавства, проекти актів законодавства з питань, що стосуються вироблення та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, теж обов’язково надсилаються для опрацювання та розгляду СПО об’єднань профспілок комітетами Верховної Ради України, центральними органами виконавчої влади та державними колегіальними органами, які приймають відповідно до їх повноважень рішення про зміну і регулювання діючих тарифів (цін) для населення (електроенергія, газ, послуги транспорту та зв’язку.

  1. Позбавлення права власності профспілок

Змінами пропонується заборонити профспілкам мати право власності на підставі передачі їм у власність коштів та іншого майна державними органами або органами місцевого самоврядування (зміни до ст.34 спеціального закону), надавати на договірних засадах профспілковим організаціям підприємств будинків, приміщень, споруд для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи (зміни до ст.43).

Крім того, у прикінцевих положеннях до проекту закону авторами передбачається  передати у державну власність все майно профспілок, їх об’єднань колишнього Союзу РСР і УРСР, розташоване на території України та яке станом на 24 серпня 1991 року перебувало у їх віданні, володінні та/або користуванні.

Експерти Комітету МОП зі свободи асоціації неодноразово наголошували на тому, що захист профспілкового майна є важливим для забезпечення свободи об’єднання. МОП у низці випадків приймала рішення, що будь-які обмеження на свободу профспілок щодо управління та використання їх майна і коштів на їх розсуд є несумісними з принципом свободи об’єднання, закріпленим Конвенцією МОП 87.

Намагання органів державної влади заволодіти майновими активами профспілок, які використовуються як приватна власність для здійснення статутної діяльності протирічать також ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Майнові об’єкти, які перебувають у власності профспілок, були набуті за рахунок профспілкових внесків їх членів – вони не були частиною державного майна СРСР та УРСР, тому їх вилучення на користь держави є незаконним. Крім того, пропонована ст.2-1 Прикінцевих положень не передбачає альтернативних пропозицій майна профспілкам,  а також жодного відшкодування, як це закріплює ст.41 Конституції України. Адже, таким чином, профспілкові організації позбавляються офісних приміщень, в яких проводилися засідання виборних органів, проводився особистий прийом членів профспілок, різні профспілкові заходи. Втрата майна, по суті, унеможливлює здійснення цієї роботи у майбутньому, ставить профспілки у залежність від наявності фінансових ресурсів, так як актори законопроекту не передбачають забезпечення профспілок іншими приміщеннями.

  1. Скасування норми про відрахування коштів підприємствами первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, оздоровчу та фізкультурну роботу

Стаття 250 КЗпП та ст.44 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” містять імперативну норму про обов’язок роботодавця відраховувати 0,3 відсотка фонду оплату праці на культурно-масову, оздоровчу та фізкультурну роботу.

Зазначені кошти перераховуються на підставі колективного договору, дія якого поширюється на всіх працівників підприємства незалежно від того, чи є вони членами профспілки (стаття 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»), а отже, і заходами по оздоровленню, фізкультурній та культурно-масовій роботі охоплюються всі працівники підприємства, а не лише члени профспілки.

Скасування цієї норми призведе до порушення ст. 22 Конституції України, яка говорить, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, у ст.1 Конституції України зазначено, що Україна – соціальна держава, що також означає обов’язок держави стимулювати соціальну відповідальність бізнесу задля забезпечення належних соціально-економічних умов життя працівників.

  1. Вилучення конкретного строку для надання інформації на запити профспілок

Частина 1 статті 251 КЗпП визначає, що роботодавець зобов’язаний в тижневий строк надавати на запити профспілок інформацію щодо умов та оплати праці працівників, соціально-економічного розвитку підприємства та виконання колективних договорів/угод. Натомість автори законопроекту пропонують залишити в статті лише обов’язок роботодавця без зазначення конкретного строку виконання запиту профспілок.

Така норма може негативно вплинути на забезпечення прав профспілок, зокрема в процесі колективних переговорів. Адже у випадку прийняття змін, роботодавець матиме змогу відповідати профспілкам відповідно до строків, визначених у Законі України “Про звернення громадян”, а це 30 днів. Профспілкам життєво необхідно мати можливість отримувати інформацію від роботодавця в розумні строки, аби швидко проаналізувати документи та зреагувати на потенційні порушення прав членів профспілок.

 

0