Захисти свої права: законність звільнення

Працівник не може бути звільнений інакше як з підстав, прямо визначених законодавством.

 Звільнення з ініціативи адміністрації.

Роботодавець має право розірвати трудовий договір, тобто звільнити працівника, за своєю ініціативою лише у випадках, описаних ст. ст. 40, 41 Кодексу законів про працю України (КЗпП України):

п.1) зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

п.2) невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Так само – в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених обов’язків вимагає доступу до неї;

п.3) працівник систематично без поважних причин не виконує обов’язки, якщо до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

п.4) прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

п.5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або  професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

п.6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

п.7) поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

п.8) розкрадання майна власника (в тому числі дрібне), якщо вина працівника буде встановлена ​​вироком суду, що набрав законної сили, або підтверджена постановою суду про накладення адміністративного стягнення;

п.10) призову або мобілізації власника – фізичної особи під час особливого періоду;

п.11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку він прийнятий, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 ст.40 КЗпП України), а також у відпустці, крім випадків повної ліквідації підприємства.

З окремими категоріями працівників, наприклад, керівником, головним бухгалтером, особою, яка виконує виховні функції, трудовий договір може бути розірваний також за додаткових причин (ст. 41 КЗпП України).

Зазначений в законодавстві перелік – вичерпний. Якщо вас хочуть звільнити з інших причин – це незаконно.

Звільнення за власним бажанням.

Якщо працівник бажає звільнитися за власним бажанням, про що подав заяву, роботодавець може звільнити його за ст.38 КЗпП України.

Якщо працівник зазначає поважну причину для цього (наприклад: вихід на пенсію), роботодавець повинен звільнити такого працівника в строк, про який він просить (ч.1 ст.38 КЗпП України).

Законом в данному випадку передбачено безумовне право працівника відкликати подану ним заяву про звільнення за власним бажанням до закінчення строку попередження про звільнення (до дати розірвання трудового договору).

Роботодавець може «запропонувати» працівнику написати заяву про звільнення за власним бажанням. Однак, якщо у працівника немає такого бажання, то заяву писати не варто. Вкрай важко довести, що заяву було написано під примусом з боку роботодавця.

Звільнення за згодою сторін.

Звільнення за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України) має відбуватися, відповідно, за згодою. Якщо роботодавець наполягає, а працівник не хоче припиняти трудові відносини, то погоджуватися писати таку заяву не слід. Адже ці заяви (на відміну від заяви на звільнення за власним бажанням) згодом неможливо відкликати, і захистити свої права буде дуже складно.

Спеціальної процедури для звільнення за згодою сторін немає, тому це той випадок, коли важливо не підписувати будь-які документи. Є необхідність, щоб були свідки, які можуть підтвердити, що саме згоди не було і на працівника тиснули, але такі свідоцтва отримати вкрай проблематично.

Очевидно, що якщо роботодавець наполягає на звільненні за згодою сторін, законних підстав для звільнення за його ініціативою немає.

Працівника змушують писати заяву про звільнення за власним бажанням або за згодою сторін. Чи законно це? Якщо працівник не згоден, як діяти?

Керуючись ч.1 ст.36 і ст.38 КЗпП України, можна зробити висновок, що ці види звільнення неможливі без виявленого бажання працівника. Дії роботодавця, спрямовані на те, щоб вплинути на працівника з метою написання ним заяви про звільнення за власним бажанням або за угодою сторін є незаконними.

При виникненні подібної ситуації працівник для захисту своїх трудових прав може звернутися до профспілкової організації, де йому буде надана правова підтримка і, при необхідності, представництво інтересів в місцевому загальному суді при розгляді питань незаконного звільнення (поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи або відшкодування моральної шкоди).

Важливий момент: якщо працівник написав власноруч заяву про звільнення за власним бажанням або за угодою сторін, підписав наказ про звільнення за угодою сторін і не вказав, що він не згоден з підставами для звільнення – довести незаконність звільнення практично неможливо.

 

Підготувала Шаламова Т.В., юрисконсульт

0